Історія

Історія підприємства тісно пов’язана з історією будівництва міста Нововолинська, освоєнням Львівського-Волинського вугільного басейну, і бере свій початок з 1951 року, коли були пробурені перші три артезіанські свердловини (№10,11,12), побудовано приміщення насосної станції Північного водозабору, розміщеного в 5 км на північ від міста в долині річки Студянки і гирлевій частині ручая Бужанського. Води підземного водоносного горизонту самі виливалися на земну поверхню через пробурені свердловини.

???????????????????????????????

В 1954 році утворено дільницю водопостачання житлово-комунальної контори Нововолинського рудоуправління комбінату «Укрбурвугілля».

В цьому ж році прокладено водоводи від свердловин №10 та №11 до насосної станції другого підйому та чавунний водовід діаметром 200, 250мм протяжністю 10 км до новобудов міста. Збудовані і здані в експлуатацію каналізаційні насосні станції (КНС №1,2,3), об’єкти першої черги міських очисних споруд (пісколовки, первинні та вторинні відстійники). Сумарна протяжність водопровідних мереж на той час становила понад 68 км, каналізаційних – 26 км.

В 1956 році на водозаборі будуються два резервуари чистої води (РЧВ) об’ємом по 300 куб.м. кожний, примітивна хлораторна, на якій для знезараження води використовуються хлорне вапно, споруджується водонапірна башта, очисні споруди селища Жовтневе.

сканирование0005

Вирішення питань водопостачання покладається на водопровідну дільницю житлово-комунального управління тресту «Нововолинськвугілля».

В 1958 році з прокладання водоводу від свердловини №12 до РЧВ потужність водозабору доведена до 7,0 тис. куб.м. води на добу. Протяжність водопровідної та каналізаційної мереж селища Жовтневе в цей час становить відповідно 10,4 та 7,3 км.

4 жовтня 1958 року утворюється управління водо каналізації в складі ЖКУ тресту «Нововолинськвугілля», який підпорядковується раді народного господарства Львівського економічного району (Львівський раднаргосп).

Від цієї дати і починається офіційний відлік історії сучасного Водоканалу підприємства «Нововолинськводоканал».

???????????????????????????????

Бурхливий розвиток молодого шахтарського міста, що припадає на 60-ті роки, спричинив також подальше нарощування потужностей і водопровідно-каналізаційного господарства. Починається освоєння Південного (Литовежського) водозабору, розташованого в 6 км на південь від міста в Литовежській балці на віддалі 3 км від річки Західний Буг.

В 1962 році на цьому водозаборі пробурено першу артезіанську свердловину № 20, в  1963 – ще три – № 22, 23, 24, споруджено два резервуари чистої води об’ємом по 400 куб.м. кожний, приміщення хлораторної, складу рідкого хлору на 70 балонів.

Прокладаються два водоводи  – один до міста довжиною 7,7 км, другий – до селища Жовтневого довжиною 5,78 км.

Будуються більш потужні каналізаційні насосні станції (КНС №2 «біс» та КНС №3 «біс»).

В 1954 році продовжується розширення міських очисних споруд – вводяться: пісколовка, площі відкритих біофільтрів, мулові майданчики, 5 шт. вторинних відстійників.

В 1965 році прокладається водовід протяжністю 5,15 км від шахти №5 до шахти №6, що призводить до об’єднання водопровідних мереж міста Нововолинська та селища Жовтневе в єдину водорозподільчу систему.  Прокладаються дві нитки водоводу загальною протяжністю 15,3 км від Південного водозабору через село Нова Лішня до водоводу «Нововолинськ-шахта №5», напірні каналізаційні колектори від КНС №2 «біс», №3 «біс» до очисних споруд.

Тільки за три роки (1963-1965) протяжність водопровідних мереж збільшилася га 33,5 км, каналізаційних – на 15 км.

Всього за 60-ті роки водопровідні мережі продовжились на 57,6 км, каналізаційні – га 30,1 км.

8 вересня 1969 року управління водоканалізації реорганізовано у водопровідно-каналізаційне управління, в якому вже працювало 120 чоловік.

В цьому ж році Водоканал отримав першого екскаватора, що значно полегшило проведення земляних робіт, які до цього виконувалися виключно вручну.

Весь парк авто техніки у Водоканалі нараховував всього 5 одиниць і складався з трьох асенізаційних машин («бочок»),  одного автокрана ЛАЗ-690 та вантажно-пасажирського мікроавтобуса польського виробництва «ЖУК».

25 травня 1970 року Водоканал реформується у Виробниче водопровідно-каналізаційне управління, підпорядковане управлінню житлово-комунального господарства комбінату «Укрзахідвугілля» (пізніше – Західно-Українське виробниче об’єднання по видобутку вугілля «Укрзахідвугілля»).

У відомчому підпорядкуванні Міністерства вугільної промисловості УРСР підприємство перебувало до 11 листопада 1976 року, коли було передано відділу комунального господарства виконкому Волинської обласної Ради народних депутатів.

Згідно з прогнозом розвитку міста велося перспективне нарощування потужностей водопровідного каналізаційного господарства – буряться нові артезіанські свердловини №284-286 на Північному та №262, №352 на Південному водозаборах. В 1973 році будуються приміщення контори, хіміко-бактеріологічної лабораторії очисних споруд (блок №1), котельня, нові первинні відстійники, авто гараж на 7 боксів. В наступному, 1974 році, вводиться в експлуатацію КНС №4 «біс».

Виконані значні обсяги робіт по розширенню виробничих потужностей, зміцненню матеріальної бази, благоустрою територій дільниць сприяли підвищенню рівня естетики і культури виробництва. У 1974 році на базі Нововолинського водоканалу проводиться Всесоюзний семінар по обміну досвідом роботи з цих питань серед підприємств водопровідно-каналізаційного господарства Міністерства вугільної промисловості Союзу РСР.

 В 1977 році зводяться нові приміщення для аварійних служб дільниць водопроводу і каналізації, два резервуари чистої води об’ємом по 1000 куб.м. та хлораторна на Північному водозаборі, у наступному  році – ще один авто гараж на 7 боксів.

В 1980 році після вводу в експлуатацію столярного цеху та бетонного вузла розширюються можливості ремонтної групи, яка вже виготовляє залізобетонні кільця та плити перекриття для водопровідних та каналізаційних колодязів.

В 1983 році резервуарне господарство Північного водозабору поповнюється ще двома резервуарами об’ємом по 2,0 тис. куб.м. кожний, поповнюється парк спеціальних автомашин, землерийної техніки.

За перспективним планом розвитку міста Нововолинська, складеним в 1989 році, до 2010 року прогнозувався ріст населення до 84,0 тис. чоловік і середньодобової потреби води до 44,4 тис. куб.м. Однак протягом 90-х років відбулися суттєві зміни в економічному, суспільно-політичному житті держави, які не могли не позначитися відповідними змінами в м. Нововолинську і Водоканалі зокрема.

 В рамках програми реструктуризації вугільної промисловості закрилися шість шахт, на кожній з яких працювало по 1300-1600 чол., закрилася частина інших промислових підприємств, скоротилися об’єми виробництва на діючих підприємствах.  Це призвело до зменшення обсягів реалізації води, зміни самої структури водоспоживання місті.

Якщо в 1990 році на населення припадало до 37,5% реалізованої води, то в 2000 році цей показник доходить до 69%.  Забір води з надр скоротився з 28,4 до 16,0 тис.куб.м. на  добу. Добове водоспоживання на одного жителя скорочується і становило:  в 1991 році –  242л., в 1993 році – 190 л.,  в 2000 році – 152 л.

19 березня 1992 року управління водопровідно-каналізаційного господарства (УВКГ) переходить із підпорядкування виробничого об’єднання «Волиньводоканал» Міністерства житлово-комунального господарства України в підпорядкування Нововолинської міської Ради.

З 1 березня 2000 року підприємство «Нововолинськводоканал» входить до складу житлово-комунального об’єднання Нововолинської міської ради.

Надаючи послуги водопостачання та водовідведення 59 тис. чол. населення міста, селища Жовтневе, трьох прилеглих сіл Іваничівського району, забезпечуючи водою понад 40 виробничих підприємств, більше 270 організацій, сьогодні підприємство «Нововолинськводоканал» являє собою складний єдиний виробничий комплекс інженерних споруд, на якому трудяться 193 чол. спеціалістів 34 професій, забезпечених необхідними машинами та механізмами (13 одиниць тракторної техніки, екскаватор, тягачі, 20 автомашин, зварювальні агрегати, компресори).

Об’єкти підприємства розміщені на 39 земельних ділянках загальною площею понад 47 гектарів на територіях міста Нововолинська, селища Жовтневе, двох сільрад Володимир-Волинського та шести сільрад Іваничівського районів.

Експлуатуються два водозабори підземних вод сумарною потужністю 30,0 тис. куб. м./добу, на яких пробурено 27 артезіанських свердловин глибиною від 90 до 120 метрів і продуктивністю від 70 до 200 куб.м. на годину. Свердловини обладнанні глибинними відцентровими насосами ЕЦВ, які подають воду в резервуари чистої води, де вона хлорується. Балансові  експлуатаційні запаси підземних вод затверджені на необмежений термін експлуатації і становлять 38,5 тис. куб.м на добу, в т.ч. по Північному – 20,9 та 17,6 тис. куб.м. на добу по Південному водозаборах.